Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
Вся информация в нем носит исключительно литературный характер.
Эй, чуваки! Я, как обычно, летом решил сорваться с друзьями на море, но этот раз был особенным. В этот раз я решил сделать "вмазку", чтобы наш отдых стал по-настоящему незабываемым. И вот как все произошло.
Лететь на фрикованную свалку Таиланда было слишком дорого, поэтому я решил покупать товары с закладками прямо здесь, на своей родной земле. Я направился в тот уголок молодежной культуры, где можно найти все, что душе угодно. Перебрал я кучу шмоток, пока не нашел достойного поставщика галлюциногенов. Договорились мы о сделке и я взял пару иксов, героинчик и успокаивающий.
Уже вечером я собрался с друзьями в кругу обдолбышей и рассказал им о нашем новом путешествии. Все были в полном восторге и согласились присоединиться. Ведь вместе веселее! Мы смеялись, шутяли, и ждали нашего приключения.
На рассвете, когда все еще кипела ночь, мы отправились на машине на побережье. Вся дорога была одним сплошным приключением. Мы курили нашу взячку, слушали рэпчик и кувыркались в машине, словно дети на празднике.
Прибыв на место, мы решили забраться на скалы и полюбоваться на море. Халлюциногены начали подниматься в крови, а мир вокруг превращался в настоящую фантасмагорию. Цвета стали ярче, а формы искажались, словно мы оказались в альтернативной реальности.
Не смог устоять и один из моих друзей, который всегда был поклонником попперов. Он достал свою баночку и начал вдыхать содержимое, словно сумасшедший. Вокруг него начали возникать разноцветные огни и звезды, а он сам стал смеяться, словно безумный клоун.
Мы все наслаждались этой необычной атмосферой и забывали обо всем. Мы плескались в морской воде, смеялись до слез и курили свои закладки, словно сигареты. Забыли про все проблемы, заботы и обязанности. Ведь сейчас был только момент, момент нашего безумного отрыва.
Мы провели на пляже всю ночь. Погода была идеальной, и мы просто лежали на песке, размазывая его по коже, словно мы в детстве. Время казалось остановившимся, и нам хотелось, чтобы этот момент никогда не заканчивался.
Но, к сожалению, наше безумное приключение подошло к концу. Мы знали, что все хорошее должно заканчиваться. Мы собрались и отправились домой, вспоминая эти незабываемые моменты. Через пару дней мы вернулись в реальность, но воспоминания о том лете останутся с нами навсегда.
Такие вот истории бывают, когда молодость и безумие встречаются на одном пути. Надеюсь, моя история затронула вас, даже если она была только в моей голове. Но ведь на этом и основано искусство - переносить нас в другие миры и позволять нам увидеть все через призму фантазии.
Так что, чуваки, живите ярко, наслаждайтесь каждым мгновением и не бойтесь смешивать цвета своей жизни. Ведь именно так мы создаем незабываемые воспоминания, которые будут с нами всегда.